Robert Czyżewski: Ягеллонський голос до українських друзів

Користуючись свободою, яку дає мені те, що я не є (принаймні поки що) урядовцем, хочу написати кілька слів про сучасні польсько-українські відносини. Мій голос звернений до моїх українських друзів, і хоча (як я вже писав) я зараз не займаю офіційної посади, польсько-українські справи мені близькі. Це відбувається не лише через спільність інтересів, але передусім через почуття. Я «ягеллонський» поляк і ставлюся до відносин із країнами колишньої Речі Посполитої пріоритетно і сентиментально. Я також знаю «ягеллонських» українців і перш за все, саме до них пишу.

Останнім часом у наших стосунках не йдуть справи. Вже рік у Польщі новий уряд. Для нинішньої влади в Польщі польсько-українські відносини мають зовсім інший вимір, ніж для їхніх попередників – вони є лише фоном для «європейської» політики нинішнього уряду (і, можливо, лише фоном для їхніх особистих амбіцій). Попередня влада розглядала Україну як більш пріоритетну. Так, це правда, що історичні суперечки в наших відносинах були для неї важливішими, але вона також шукала в Україні партнера для справді геополітичних змін – для створення додаткової сили між Німеччиною та Росією, яка могла б бути міжнародним суб’єктом. Дональд Туск і його команда відмовилися від таких амбіцій. Нагадаю також, що за часів попереднього уряду Дональда Туска в Польщі (2007–2014) проводилась політика перезавантаження з Москвою, з іншого боку залежність Туска від Берліна є просто символічною (звичайно для опонентів нинішньої польської влади).

Не краща ситуація і з українського боку. Деякий час тому (ще за попереднього польського уряду) український уряд надавав пріоритет відносинам з Берліном-Брюсселем над відносинами з Варшавою. Мабуть, над Дніпром забули про німецько-російські зв’язки та саботаж Берліном (у перші тижні війни) допомоги Україні, яка боролася за життя. (Хтось ще пам’ятає, що Німеччина блокувала можливість передачі Leopard 2 які належали іншим країнам, зокрема Польщі?) Побічним ефектом цього політичного вибору, зробленого в Києві, став також конфлікт із Польщею – з точки зору попереднього польського уряду, це була акція, «замовлена» Берліном (радикально ворожим правлінню «Права і справедливості»).

У політиці немає нічого важливішого за суспільну свідомість. Саме на цьому рівні почалося згортання польсько-українського зближення (щойно формувалося). Ключовий внесок Польщі у допомогу воюючій Україні мовчки заперечується на фінансованих Берліном форумах і конференціях... – Нагадаю дві цифри: Польща надала 300 танків, переважна більшість яких – типи, відомі українським військовим (і тому готові до негайного використання) і 14 винищувачів МіГ-29 (вже дали, але не обіцяли дати).

Написати цей текст мене спонукав нещодавній візит президента України до Варшави. Саме під час цього заходу Володимир Зеленський знову включився в польську політичну суперечку на боці нинішньої влади (деталі шукайте в Інтернеті). Чи добре це для України? Чи добре тісна співпраця з нинішньою владою на Віслі, яка дружньо налаштована до Берліна? Можливо, так, але як це впливає на ставлення до України тих поляків, які є противниками нинішньої влади? – і їх група зростає. Згідно з опитуваннями, якби вибори відбулися сьогодні, Дональд Туск, ймовірно, не був би прем'єр-міністром. Чітка позиція президента України на боці Туска викликає природне небажання та гнів серед опонентів нинішньої польської влади. Цих прихильників попередньої влади, які дружньо ставилися до України, у Польщі було і є багато, і саме їхню підтримку Україна сьогодні втрачає. Відповідальність за дії українського президента несе український правлячий клас, але огида переноситься на всіх українців – ось ми біля витоків поширеної в Польщі думки про українську «невдячність». Я особисто знаю, яке ставлення і справжня вдячність пересічних українців, але я знаю Україну набагато краще, ніж пересічний поляк…

Якщо Україна хоче постійно спиратися на Берлін, такі дії зрозумілі, але світ просто змінився. США змінилися, і нинішньої польської опозиції з’явився могутній союзник за океаном. Що станеться, якщо Берлін буде маргіналізований таким Вашингтоном? Що буде, якщо до влади в Польщі повернеться попередній уряд? Навіщо відштовхувати його та (що важливіше) його численних прихильників зневажливими заявами? Не хочу шукати теорій змови, але бачу сенс у таких діях лише в тому випадку, якщо українська влада вже змирилася з поразкою у війні з Росією та поверненням Європи під владу дуету Берліна-Москви (без партнерства з Москвою і дешевих енергоресурсів німецька економіка не оговтається від падіння). У такій ситуації українська влада постане перед внутрішньою проблемою: як пояснити капітуляцію власному суспільству? І ось відповідь: звичайно, поляки винні! З такої перспективи суперечливі дії поляків і українців мають сенс... Хотілося б, щоб це були лише мої страхи...

Якою б не була правда, давайте працювати знизу догори разом, щоб зупинити такий сценарій. Я переконаний, що справжня безпека та мир у нашій частині світу запанують завдяки дійсно стратегічному альянсу між Варшавою та Києвом. Це, однак, вимагає, щоб Київ був найважливішою столицею для Варшави, але також Варшава для Києва.

Не випадково я пишу ці слова напередодні чергової річниці Повстання 1863 року. Я залишаюся вірним тогочасному тристоронньому гербу. Я особисто залишаюся з вами, друзі - і гарантую вам, що на «моєму» боці польської політичної суперечки є багато таких, як я. На жаль, це відбувається «попри», а не «через» останні події.

Довідково: Роберт Марек Чижевський (пол. Robert Marek Czyżewski, нар. 18 червня 1966 у Варшаві) — польський громадський діяч, багаторічний голова фундації «Свобода і Демократія». Директор Польського Інституту у Києві — посаду директора у дипломатичній установі обійняв у липні 2020 року.Багато років працював вчителем історії та вихователем для молоді^[