150 років із дня народження Василя Кричевського

 150 років із дня народження Василя Кричевського 

У важкі, буремні часи української історії виростали постаті особливої криці: силою свого таланту, а нерідко і життям вони утверджували право на самостійне й соборне існування нашої держави, продовження її багатовікової історії. Доля цих діячів науки, літератури, мистецтва, культури – складна й трагічна.

ХХ століття постало найбільш фатальними жорнами примусового нищення, у яких несправедливо загубилося ім’я родини Кричевських. Цій потужній мистецькій династії, значною мірою сучасники завдячують багатогранністю набутку національної культури першої половини минулого століття.

Старійшина роду – Василь Григорович Кричевський (1873-1952), самобутній живописець, графік-новатор, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Геніальність його творчої думки настільки потужна й плідна, що виходить за рамки однієї сфери діяльності і не обмежується лише переліком творчих досягнень.

1917 року Василь Кричевський брав участь у державотворчих процесах Української Народної Республіки, ставши одним із авторів національного герба України «Тризуб», який розробив на основі знаку княжої доби. Він став автором ескізів печаток та віньєток офіційних документів новоутвореної держави, а також одним із творців національної банкноти – гривні. Саме Василя Кричевського було одноголосно обрано ректором Української академії мистецтв.

1925 року, зважаючи на досконалу обізнаність у національному побуті, Всеукраїнське фотокіноуправління запросило Василя Кричевського стати консультантом та оформлювачем перших стрічок вітчизняного кіно, відзнятих у Одеській кіностудії. 

Надзвичайно працьовитий художник у стилі українського імпресіонізму, блискучий знавець орнаменту в ужитковому мистецтві, досконалий книжковий графік, мистецтвознавець, колекціонер і педагог – Василь Кричевський став харизматичною постаттю українського мистецтва свого часу.

Найголовніше, що Кричевський зумів осягнути, переосмислити і зберегти самобутній дух українського народного мистецтва, у своїй творчості започаткувавши напрямок українського архітектурного модерну. Найяскравішим взірцем цього є проект будівлі Полтавського губернського земства, де нині знаходиться Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського. Авторству митця також належать проекти низки будівель Харкова, Києва, Канева.

Знаково, що захоплення народним мистецтвом привело художника до гончарного містечка Опішного в Полтавщині. Упродовж 1902-1919 років він неодноразово бував і жив тут, залучав майстрів до оздоблення проектованих ним будинків. 1914 року, мешкаючи у містечку тривалий час, вчився гончарювати. Востаннє був у Опішному 1938 року.

За проектом Василя Кричевського, під керівництвом будівничого Юрія Лебіщака, впродовж 1914-1916 років в Опішному було зведено «Будинок Кричевського-Лебіщака». Діяльність у будівлі гончарних шкіл, а згодом – артілі, заводу «Художній керамік» означила її як осердя розвитку українського гончарного шкільництва.

Із початку 1920-х років і до початку Другої світової війни Василь Кричевський жив у Києві, маючи визнання й авторитет. Під час німецької окупації міста художник залишився в столиці через хворобу дружини, а з поверненням більшовицької влади, рятуючись від утисків і переслідування тоталітарним режимом, Василь Григорович виїхав разом із родиною до Львова, звідки згодом вирушив до Чехословаччини, Австрії, Німеччини, Франції – і за океан, до Венесуели. На жаль, там і завершився земний шлях великого митця.

У різні роки емігрувати були змушені й інші члени родини, вже знані на той час митці – сини Василь і Микола та їхні родини. Проте навіть далеко від рідної землі Кричевські продовжували творити на українську річищі, відтворюючи рідні й дорогі серцю місця, краєвиди, сюжети.

На Батьківщині імена вимушеного емігранта Кричевського та його нащадків були заборонені тоталітарною владою. Із проголошенням незалежності України музеї збирають до своїх колекцій розкидані світом художні твори родини, повертаючи їй пам’ять і визнання.

Відновлювати й утверджувати вагомість спадщини Кричевських зважився й Національний музей-заповідник українського гончарства. 2013 року в будівлі, спроектованій Кричевським, занедбаній з кінця 1990-х років і реставрованій зусиллями музейного колективу, відкрито Музей мистецької родини Кричевських.

Нині це – єдиний в Україні музей, присвячений творчому доробку династії. Він володіє унікальною колекцією графічних і живописних робіт Василя Кричевського, презентує архівні документи, а також художні твори, рукописи та фотографії членів родини, які передали до фондів нащадки видатного митця – онуки і правнуки.

Вагомим доповненням до творчого портрета художника є виставка перших українських грошових знаків доби визвольних змагань (1917-1919), серед яких представлена банкнота номіналом дві гривні, що ввійшла в обіг за ескізом Василя Кричевського. Окрему залу присвячено його головному захопленню – народному мистецтву. Тут можна побачити зразки опішненської кераміки, якою так захоплювався і надихався Кричевський, а також збірку елементів старожитнього українського одягу та рушників, ужиткові предмети тощо.

12 січня 2023 року виповнилося 150 років від дня народження Василя Кричевського. З цієї нагоди Національний музей-заповідник українського гончарства здобув грант від Стабілізаційного фонду культури, Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut Ukraine на реконструкцію мансарди Музею мистецької родини Кричевських з метою створення нового виставкового простору. Принагідно здійснено утеплення й гідроізоляцію даху, монтування електрики та електричного опалення, внутрішню обробку стін, відновлення оригінальної цегляної кладки та підлоги. Коштами гранту мансарду обладнано системою сучасного виставкового освітлення, а також вітринами для експонування.

Виставковий простір мансарди Музею мистецької родини Кричевських постане середовищем для майбутніх проектів співпраці з митцями, музеями, колекціонерами й науковцями. Це буде простір споглядання, філософських міркувань і пошуку натхнення, простір відкриттів, місце знайомств, зустрічей і дискусій.

Василь Кричевський – це не лише про минуле. Він – сучасник усіх майбутніх поколінь. Його творчість про найголовніше для кожного з нас – про любов до Батьківщини, нашу національну ідентичність, свідомість і непохитність стояти за рідну мову, мистецтво, традиції – за право жити на своїй землі, творити задля неї й гідно нести у світ багатовікову історію українського народу.

Жанна Невкрита, Національний музей-заповідник українського гончарства 

Світлина: Юрко Пошивайло. Бюст Василя Кричевського (Опішне, 2015).  Музей мистецької родини Кричевських,  Національний музей-заповідник українського гончарства. Опішне, Полтавщина. 2015. Світлина Тараса Пошивайла, 2022