Коментарі судді Богдана Футея (США) до Конституції України

ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ 

Коментарі судді Футея Богдана 

Для мене велика честь бути учасником Святкування 27-ї річниці Конституції України. На жаль, країна переживає безпрецедентне вторгнення, агресію, військові злочини та геноцид з боку сил Російської Федерації. Перш ніж почати, дозвольте мені звернути вашу увагу на дуже важливий історичний факт. Цього року Україна також відзначає 313 років Конституції українського козацького старшини Пилипа Орлика. Вона була прийнята в 1710 році в місті Бендери, майже на 80 років раніше Конституції США.

У цьому Основному законі були втілені принципи поділу влади, окремого судового суду та концепція приватної власності на майно.

Починаючи з 1992 року, дві комісії працювали над нинішньою Конституцією, одну очолив Президент Кравчук, а іншу – Президент Кучма. Для допомоги комісіям у виконанні їхніх завдань існувала також робоча група під головуванням професора Леоніда Юськова, членом якої я був. Українська правнича фундація, Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) та Світовий конгрес українських юристів також сприяли проведенню конференцій та аналізу різноманітних проектів документів.

Під час нічної сесії з 27 на 28 червня 1996 року Верховна Рада обговорювала і врешті-решт ухвалила Конституцію 315 голосами. З ухваленням Конституції 28 червня 1996 року Україна зробила ще один крок до приєднання до спільноти демократичних держав, які вважають верховенство права та ринкову економічну систему одними з найвищих цінностей. Процес, кульмінацією якого стало прийняття Конституції, аж ніяк не був лише процесом згоди та гармонії; скоріше, як і слід було очікувати, Конституція була народжена компромісом, як, наприклад, голосування за українську мову як державну (ст. 10) і збереження назви Автономної Республіки Крим.

 Доопрацьована Конституція висвітлювала занепокоєння українців їхніми національними інтересами, встановленням їхньої державності, а також виправленням придушення прав Радянським Союзом і, водночас, тим, які суспільні зміни принесе демократичне майбутнє. Конституцію схвалили низка міжнародних організацій, у тому числі Венеціанська комісія, зокрема за гарантії багатьох прав людини.

Формулюючи індивідуальні права, Конституція включає як негативні, так і позитивні права. Перші встановлюють основні приватні права та особисті свободи, такі як свобода слова, преси, релігії та зібрань. Негативні права підлягають виконанню згідно з верховенством права. Суд може визнати політику або постанову уряду неналежною або незаконною. Позитивні права вимагають від уряду робити щось на благо людини. Вони включають право на роботу, право на житло та право на «задовільний рівень життя». Однак їх дуже важко забезпечити без додаткового законодавства. Тому багато критиків вважають, що ці права слід розмістити в преамбулі.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в її межах є цілісною і недоторканною.

Стаття 6 передбачає поділ влади, поділ влади на три гілки: виконавчу, законодавчу та судову.

Стаття 8 проголошує, що верховенство права є визнаним і дієвим. Верховенство права є стрижнем просування демократії в усьому світі. Існує верховенство закону. Це означає, що всі особи підпорядковуються закону, включно з державними службовцями.

Концепція ринкової економіки була значно посилена в Україні завдяки гарантіям приватної власності на власність, ст.14.

Право голосу, гарантоване Конституцією, забезпечується все більшою мірою, особливо після Помаранчевої революції та Революції Гідності.

 Мови меншин також захищаються, стаття 10.

У статті 102 зазначено, що Президент України є главою держави і діє від імені держави.

Стаття 106 (1) Президент гарантує безпеку та незалежність.

(17) Він є головнокомандувачем збройних сил.

Після прийняття Конституції уряд став відповідальним за захист і дотримання закладених нею основ. Президент також є захисником Конституції в силу захисту країни.

Останні президентські вибори відбулися 21 квітня 2019 року, і Володимира Зеленського було обрано вражаючою більшістю голосів (72%). Вибори визнали всі міжнародні спостерігачі, в тому числі і я, як демократичні, прозорі та такі, що відповідають усім міжнародним стандартам. Сподіваюся, вибори стануть моделлю для інших країн регіону.

Законодавча гілка влади — Верховна Рада («Верховна Рада»), що складається з 450 депутатів, які обираються на 1/2 за мажоритарним округом і 1/2 за партійними списками. Останні вибори до Ради відбулися 21 липня 2019 року, знову ж таки з дотриманням усіх демократичних стандартів прозорості.

7 лютого 2019 року, ще за адміністрації Порошенка, після схвалення Конституційним Судом, Рада 334 голосами із 385 підтвердила поправку, яка визначила вступ до Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та Європейського Союзу (ЄС) як головні цілі зовнішньої політики України.

Судова влада складається із судів загальної юрисдикції, з Верховним судом як вищою інстанцією. Існує чотири спеціалізовані палати: цивільна, кримінальна, господарська та адміністративний. Також є окремий Антикорупційний суд. Передбачено суд присяжних. Крім того, існує переглянута та змінена процедура відбору та призначення суддів. Крім того, існує окремий Конституційний суд, який розглядає всі питання, пов'язані з Конституцією. Після поправки 2016 року громадяни України тепер можуть подавати справи до Конституційного Суду. Зрозуміло, що навіть через двадцять сім років Конституція України залишається в розробці. З кожними виборами нового Президента відбувається спроба змінити або прийняти нову конституцію.

На жаль, успішна Революція Гідності у 2014 році, яка змусила президента Януковича втекти з країни, також мала негативні наслідки для України, оскільки російський уряд почав жорстоко та інтенсивно мстити їй за прагнення до Заходу.

Це стало початком процесу, який зараз перед нами.

Російські солдати (так звані «маленькі зелені чоловічки») рушили, щоб окупувати та контролювати Крим, а російські політичні оперативники працювали над його приєднанням до Російської Федерації, розробляючи та проводячи нібито референдум, за яким слідкували колони танків і ФСБ.

Референдум про входження Криму до Російської Федерації, проведений 16 березня 2014 року, порушив Конституцію України та її внутрішні закони, Конституцію Республіки Крим та основоположні принципи міжнародного права. Безліч міжнародних організацій і більшість країн світу вже дійшли висновку, що кримський референдум ні за яких обставин не є легітимним. Тому його результати не були прийняті чи визнані переважною більшістю держав, що входять до складу міжнародної спільноти. Зокрема, варто нагадати, що відповідно до Будапештського меморандуму про гарантії безпеки 1994 року Сполучені Штати, Велика Британія та Російська Федерація взяли на себе зобов’язання надати гарантії проти погроз або застосування сили проти територіальної цілісності та політичної незалежності України в обмін на приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та відмову від третього за величиною ядерного арсеналу у світі. .

Україна виконала свою частину угоди, але інші підписанти не дотримувались своїх зобов’язань.

 Після анексії Криму російські солдати значною мірою допомагали так званим сепаратистам насильницько захопити контроль над великими територіями на Донбасі, регіоні на сході України, що межує з Луганською та Донецькою областями. Цей процес тривав кілька років. У лютому 2022 року Російська Федерація визнала ці незаконно окуповані території окремими республіками, знову ж таки, грубо порушивши міжнародне право.

Потім, 24 лютого 2022 року, Збройні сили Російської Федерації за наказом президента Путіна почали повномасштабне вторгнення в Україну за підтримки Групи Вагнера та інших воєнізованих формувань. Я не буду розповідати про звірства, які відбуваються, у моторошних подробицях. Про них можна прочитати в газетах і побачити по телевізору. Те, що росіяни зробили в Бучі, Маріуполі, Ірпіні, а тепер і на Каховській дамбі, є численними, класичними прикладами таких звірств, причому ці звірства є військовими злочинами, злочинами проти людяності та геноцидом.

Скаргу України, подану до Міжнародного суду ООН (МС) у Гаазі, установи ООН, було частково задоволено 16 березня 2022 року. Рішення чітко та недвозначно зобов’язувало Російську Федерацію негайно призупинити військову операцію в Україні.

Рішення винесла Джоан Донаг'ю, головний суддя. Міжнародний суд виніс це важливе рішення у справі України проти Російської Федерації за Конвенцією про попередження злочину геноциду та покарання за нього (Конвенція відбулася в Парижі в 1948 році). Суд також зазначив, що він не має жодних доказів, які б підтверджували твердження Російської Федерації про те, що Україна вчинила геноцид на Донбасі, як вона заявляла під час вторгнення в Україну. Рішення суду було винесено, але уряд Росії не виконав. Безсумнівно, через структуру Ради Безпеки ООН якась конкретна реалізація рішення через ООН наразі малоймовірна. Це рішення подібне до рішення Міжнародного суду щодо Боснії та Герцеговини проти Сербії та Чорногорії в 2007 році. «Відповідальність держави запобігти геноциду відповідно до статті 1 Конвенції».

 Мої останні коментарі до цієї презентації стосуються справи, поданої Україною до Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі. Україна порушила справу про військові злочини, злочини проти людяності, агресію та геноцид, вчинені російськими військами.

28 лютого 2022 року прокурор МКС Карім А.А. Кан, QC, заявив: «Сьогодні я хочу оголосити, що я вирішив розпочати розслідування ситуації в Україні якомога швидше». Він відправив слідчих в Україну. Я бачив, як він особисто відвідував Бучу по телевізору і коментував розслідування. Він також створив комісію слідчих із Польщі, Литви та України. Подібні скарги до МКС подали 43 країни.

Також нещодавно МКС видав ордер на арешт проти Путіна за незаконне переміщення дітей з однієї групи (Україна) до іншої (Російської Федерації) з метою піддати їх мовній та культурній «русифікації», що є формою геноциду відповідно до Конвенції про геноцид 1948 року. Тепер ми очікуємо на рішення.

Іноземні лідери та науковці називають огидне кровопролиття по всій Україні, а також такі акти, як русифікація викрадених українських дітей, геноцидом. Геноцид українців має бути припинений. Міжнародний суд ООН видав наказ припинити війну, але Російська Федерація,  не виконує його і глузує з ООН, яка не може змістовно виконати власне рішення. Нинішня міжнародна система під загрозою.

Ставки дуже високі. Від справедливості для України залежить безпека і свобода. Те саме можна сказати про безпеку та свободу Європи, а також решти вільного світу. Це криза для всіх нас.

За своєю Конституцією Україна довела, що є демократичною правовою державою.

Дозвольте мені на завершення сказати те, що коментували більшість світових лідерів. Уміле керівництво Президента Володимира Зеленського у захисті своєї країни від жахів цієї війни: невибіркової військової агресії, терористичних актів, військових злочинів і геноциду, вчинених Російською Федерацією, – не лише для свободи та незалежності України, а й для безпеки та добробуту Європи та решти вільного світу. Збройні Сили України борються за свободу не лише власної країни від тиранії, а й Європи та всього вільного світу. Україна заслуговує бути членом ЄС і НАТО. Чекаємо рішення найближчим часом у Вільнюсі!

Слава Україні! Слава Україні!

 Богдан А. Футей

*****************

Богдан А. Футей є старшим суддею Федерального претензійного суду Сполучених Штатів у Вашингтоні, округ Колумбія, призначений президентом Рональдом Рейганом у травні 1987 року. Суддя Футей бере активну участь у різних програмах верховенства права та демократизації в Україні з 1991 року. Він брав участь у програмах обміну суддями, семінарах і семінарах, а також був консультантом робочої групи з Конституції України та українського парламенту. Був офіційним спостерігачем на парламентських виборах у 1994, 1998, 2002, 2006, 2010, 2015 роках та на президентських виборах у 1994, 1999, 2004, 2010 та 2015 роках, а також проводив брифінги щодо Закону про вибори України та рекомендацій для міжнародних спостерігачів. Він був членом робочої групи з Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року. Суддя Футей є професором Українського вільного університету в Мюнхені, Німеччина, та запрошеним професором Національного університету «Києво-Могилянська академія» в Києві, Україна.