В Ягеллонському університеті у Кракові, найдавнішому й одному з найбільших у Польщі та найстаріших у Європі, відбулася міжнародна наукова конференція «Війна й університет». Організатори конференції - професор Ягеллонського університету д-р Аліція Новак (кафедра польсько-українських студій) та д-р Кінга Анна Гайда (Інститут європейських студій).

До участі в конференції були запрошені й українські науковці та видатні діячі. Серед них: Юрій Щербак,  відомий письменник, почесний доктор Київського національного медичного університету імені О.Богомольця, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі, Анатолій Сєриков, заслужений журналіст України, доцент, завідувач кафедри журналістики, видавничої справи, поліграфії та редагування Університету «Україна» (Київ), Тетяна Ярошовець, доктор філософії, доцент кафедри публічного управління та адміністрування Державного університету телекомунікацій (Київ), Валентин Кондратюк, аспірант, член Національної спілки журналістів України, директор Музею Фундації академіка Петра Тронька.

Привітали учасників конференції заступник декана професорка д-р Дорота Петржик-Рівз та Генеральний консул України в Кракові В'ячеслав Войнаровський.

Важливою та цікавою для учасників конференції стала вступна лекція

Юрія Щербака «Українські університети під час війни» (Ukrainian university during the war). Він акцентував увагу на тому, що «агресія росії проти України завдала відчутного болючого удару по системі вищої освіти України, знищила ряд університетів або призвела до евакуації ВНЗ. Так із 250 вищих навчальних закладів України, 34 опинилися на тимчасово окупованій території (без врахування Автономної Республіки Крим), Донецьк – 17 університетів, Луганськ – 7, Маріуполь – 3, Мелітополь – 2, Бердянськ – 2, Херсон – 3; 58 університетів перебувають у містах, які регулярно піддаються бомбардуванням з боку Росії (Харків, Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг, Чернігів, Одеса, Суми, Миколаїв). Донецький національний університет імені Василя Стуса евакуйований до Вінниці, 5 ВНЗ Луганська розміщені на контрольованій території України».

На думку Юрія Щербака   ̶   за таких умов постає питання про перебудову системи вищої освіти в України й пристосування її до умов воєнного часу. Треба переглянути як кількість університетів, так і їхню номенклатуру, посиливши військовий і військово-оборонний напрямки освіти. Не менш важливої уваги потребує удосконалення і методика дистанційної форми навчання. Зміст навчання має бути посилений шляхом патріотичного наративу (українська історія та культура) і системного викриття ідеології рашизму.

Увагу присутніх привернула доповідь Анатолія Сєрикова про проблеми Університету «Україна» в умовах розв’язаної росією агресії. Адже університет єдиний в Україні, який надає освіту людям з інвалідністю (Ягеллонський університет також один з небагатьох у Польщі, де навчають осіб із обмеженими фізичними можливостями).  Він наголосив, що навчальний заклад порівняно молодий в освітньому просторі Української держави, але вже встиг заявити про себе не лише на її теренах, але й за кордоном   ̶   підписані угоди про співпрацю, програми мобільності тощо, що є необхідним для обміну й отримання професійних компетенцій фахівців будь-якої освітньої галузі.

За його словами   ̶   дистанційне навчання активно запроваджувалось в освітньому закладі ще в попередні роки, особливо під час ковідної пандемії 2020-2021 років, але навантаження на професорсько-викладацький і студентський колектив виявилося особливим в умовах воєнної агресії росії. Педагогічна практика у час війни в Університеті «Україна» взагалі, і в Інституті філології та масових комунікацій, до якого належить і кафедра журналістики, не мала жодних аналогів і належної методичної опори, тож зумовила оперативне коригування у багатьох напрямках   ̶   науково-методичному, виховному і психологічному.

Ключовою була думка науковця про удосконалення та розроблення освітніх професійних програм за новими вимогами часу. Адже після закінчення війни та перемоги над агресором в Україні відзначатиметься значна кількість людей з обмеженими фізичними можливостями, для яких здобути освіту, перекваліфікуватися, буде важливою складовою для особистої реалізації   ̶   бути потрібними для суспільства. Науковці, практики Університету «Україна» вже розпочали роботу над розробленням і розширенням пропозицій освітніх кваліфікацій.

Про створення університетських альянсів як інноваційної складової у світовій глобалізаційній системі освіти говорила Тетяна Ярошовець. Вона наголосила, що глобалізація має неоднозначний вплив на освіту. За її словами   ̶   сучасний етап розвитку характеризуються так: «планетарний світ став глобальним, планетарно цілісним, системно взаємозалежним, ієрархічно облаштованим та пірамідально побудованим».

В глобалізації системи освіти, як і в будь-яких процесах, варто визначити наступне: 1. Рівнева система освіти в Україні, якби боляче це не звучало, позитивно адаптувалася до війни   ̶  практично в усіх закладах освіти використовуються різні онлайн платформи. Розширюється доступність для усіх класів суспільства – отримання якісних, нових освітніх послуг. Такі послуги стали надавати ЗВО, активно впроваджуються інформаційні технології в навчальний процес, створюються Інтернет-університети й інноваційні школи в різних країнах світу. 2. Переорієнтація виробників освітніх послуг на прикладні спеціальності з урахуванням попиту на ринку праці. Це стане особливо актуальним і затребуваним в післявоєнний час. 3. Програми внутрішньої та міжнародної академічної мобільності у закладах вищої освіти все більше набувають популярності, а особливо на тих територіях, де проходять військові дії. Відбувається інтенсифікація міжнародного співробітництва.  Зростає зацікавленість міжнародних партнерів та розробляється чимала кількість партнерських програм. В реаліях – ефективність використання таких програм, в перспективі – можливості їх втілення у різні сфери життя суспільства в нових, воєнних та післявоєнних умовах.

Важливою й актуальною була думка науковиці про те, що структуризація закладів вищої освіти – важлива необхідність за вимогами часу. Наразі – застосування критеріїв оптимізації та ефективності мережі закладів вищої освіти; в перспективі – продукт з високим рівнем компетентнісних характеристик у професійній діяльності різних галузей, особливо зажаданих в сьогоденні та в перспективі.

Ідея створення університетських альянсів як інноваційної складової в сьогоднішніх, на погляд Тетяни Ярошовець, умовах є достатньо перспективною. Вона містить необхідні аспекти освітнього процесу, а саме: дистанційну, в тому числі й інклюзивну освіту, академічну мобільність, партнерські зв'язки, структуризацію освітніх закладів тощо. Такі інституції можуть існувати як всередині країни, так і в партнерстві з іноземними університетами. Це спільні освітні програми, кращі світові фахівці-практики з авторськими програмами, центри колективного використання технічного обладнання, спільні міжнародні освітні заклади для забезпечення потреб людей з інвалідністю тощо.

Як наголосила науковця, на сьогодні в Європі створений і активно працює Європейський кампус міських університетів (EC2U) – це мультикультурний і багатомовний Альянс, що складається з восьми давніх, керованих освітою та науковими дослідженнями, локальних та глобальних університетів із чотирьох різних регіонів  Європейського Союзу. Головним завданням Альянсу – розробити інноваційний простір, який дозволить вільно переміщатися між вісьмома університетами та пов’язаними містами. Ця модель відкритості сприятиме подоланню штампованих поглядів на регіональну та національну ідентичність та досягненню об’єднаної та сильнішої Європи.

Слід звернути особливу увагу на інклюзивне суспільство. У післявоєнний час збільшиться кількість людей з інвалідністю, які мають безбар'єрно інтегруватися в освітній процес. Для цієї категорії суспільства – це буде одним із важливих аспектів адаптуватися/пристосуватися до життя в суспільстві та відчувати себе потрібними; перекваліфікуватися, набути нових професійних компетентностей.

Такі альянси вже сьогодні представляють в широкому та різноманітному діапазоні всебічні програми, які адаптовані до швидкої еволюції на ринку праці. У багатьох із них є великі дослідницькі центри, які здійснюють поточні та міждисциплінарні фундаментальні та прикладні дослідження широкому діапазоні направлень.

На одній із наукових панелей було представлено доповідь  «Порятунок музейних цінностей у контексті українсько-польської співпраці» Валентином Кондратюком. Фахівець в області музеєзнавства наголосив на важливому аспекті, що згідно із діючим українським законодавством евакуація культурних цінностей входить до плану цивільного захисту на особливий період війни або природних чи техногенних катаклізмів. Евакуації підлягають культурні цінності, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Мова йде про Державний реєстр національного культурного надбання, Музейний фонд України та Національний архівний фонд.

Промовець зазначив, що поважна постанова №841 «Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій» в умовах несподіваної широкомасштабної військової агресії росії виявилася, на жаль, нікчемною як у частині оперативної дієвості, так і організаційної методики реагування на посталі виклики. Пропозиція ж організації системної евакуації музейних цінностей у зарубіжні країни, за словами Валентина Кондратюка, потонула в обговорюванні міфічних загроз «неповернення» й інших перестрахувальних сумнівах та чиновницькій бездіяльності.

Інша сторона медалі – реакція і поведінка простих громадян, професійних

і самодіяльних музейних спільнот, громадських ініціатив насамперед  українських і польських. На противагу елементарній бюрократичній безпорадності та безвідповідальності центральних і місцевих органів влади

(насамперед ідеться про Міністерство культури та інформаційної політики України і його регіональні структури), ентузіасти діяли рішуче, безстрашно й оперативно. Під час наступу ворожих військ люди виносили з обстрілюваних, інколи навіть палаючих споруд музеїв, як це було, наприклад, з Іванківським

краєзнавчим музеєм на Київщині, твори живопису, скульптури, народного мистецтва. В умовах тимчасової окупації, як це сталося на Чернігівщині, охороняли та дбали про залишені напризволяще музеї, переховували й оберігали їхні експонати, а в деокупованих районах незагайно бралися за відновлення закладів культури.

В.Кондратюк закцентував увагу на тому, що в умовах російсько-української війни руку братньої допомоги простягнули музейники Польщі. Понад 40 українських музейних установ отримали матеріальну підтримку від польського Комітету допомоги музеям України протягом перших місяців розв’язаної росією війни. Ця громадська ініціатива взаємодіє з урядовими інституціями Польщі й багатьма партнерами з інших країн світу. В комітеті вже розмірковують про післявоєнну відбудову й модернізацію українських музеїв. А Президія Польського національного комітету Міжнародної ради музеїв ICOM (ICOM POLSKA) створила стипендіальний комітет для призначення гуманітарних стипендій українським музейникам за програмою #HELPUKRAINE - ICOM POLAND RELIEF FUND.

В рамках конференції було представлено медіапрезентацію фотоальбома Вадима Бєлікова «Сторозтерзаний ХАРКІВ» Анатолієм Сєриковим, який є упорядником видання, що готує до друку Видавничий дім журналу «Пам'ятки України» спільно з Фундацією Академіка Петра Тронька й Міжнародним інститутом українознавчих студій.

Зворушливими були слова архиєпископа-емерита, вченого літературознавця, доктора філологічних наук, професора Ігора Ісіченка із Харкова, який на презентації виголосив щемливі слова про рідну Салтівку. Щиро подякував за представлений проект.

Окрім зазначених науковців до однієї з панелей конференції доєдналися учасники програми «Інноваційний університет», яких об'єднала тема «Проблеми шкільної освіти та освіти». Це переважно представники закладів вищої освіти України, доктори наук, директори, проректори, представники наукових інституцій. Модератором панелі виступила Тетяна Нагорняк  – проректор Донецького національного університету імені В.Стуса (Вінниця). Кожен з учасників ділився власним досвідом забезпечення якості вищої освіти в умовах воєнних дій. Різнопланово були представлені доповіді науковців в освітньому, культурному, юридичному, економічному, політичному напрямах. Важливим в обговоренні стало питання реалізації проектів міжнародної технічної допомоги в умовах воєнного стану: їх проблеми та можливості.

Змістовними були доповіді науковців  Ягеллонського університету. Професорка д-р Аліція Новак виступила з актуальною темою «Польсько-українські студії – проблеми особистості та війни в Україні», яка викликала чималий інтерес в учасників наукової панелі. Д-р Ольга Кіх-Маслей привернула увагу до проблеми «Польські академічні та наукові кола до війни в Україні». Цікавий виступ представника Віденського університету Міхаеля Мозера за темою «Історія української мови на тимчасово окупованих територіях», який у важких умовах українських реалій дослідив непросте питання.

Проведення наукової конференції із заявленою актуальною темою «Війна й університет» стало важливим аспектом у міжнародному науково-освітньому   процесі. Адже війна внесла свої корективи у важливу стрижневу основу життя суспільства. Досвід, яким ділилися учасники конференції має знайти своє втілення в реалії практичних звершень  ̶  розвивати освіту за новими вимогами часу.  

Інф. Незалежного Медіа Форуму

На світлині: Юрій Щербак вітає учасників конференції 25 листопада 2022